ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР  МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УРОГЕНІТАЛЬНИЙ МІКОПЛАЗМОЗ

Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах

2017

Робоча група з адаптації клінічної настанови

Методичний супровід та інформаційне забезпечення

Державний експертний центр МОЗ України є членом

Guidelines International Network  (Міжнароднамережанастанов)

ADAPTE (Франція) 

(Міжнародний     проект     з     адаптації     клінічних

настанов)

Рецензенти

Дащук Андрій                завідувач кафедри дерматології, венерології і СНІДу

Михайлович                  Харківського національного медичного університету,

д.мед.н., професор;

Лебедюк Михайло        завідувач       кафедри       дерматології,      венерології

Миколайович                   Одеського національного медичного університету,

д.мед.н., професор

Перегляд адаптованої клінічної настанови заплановано на 2020 рік.

ШКАЛИ ДОКАЗІВ І ГРАДАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЙ

Pівні доказовості

Ia.      Докази,       отримані     з        мета-аналізу         рандомізованих   контрольованих досліджень.

Ib. Докази, отримані щонайменше з одного рандомізованого контрольованого дослідження.

IIa. Докази, отримані принаймні з одного добре спланованого дослідження без рандомізації.

IIb. Докази, отримані щонайменше з одного іншого типу добре розробленого квазіекспериментального дослідження.

1. Докази отримані з добре розроблених, що не є експериментальними описовими, досліджень, таких як порівняльні дослідження, кореляційні дослідження і дослідження випадок-контроль.
2. Докази, отримані зі звітів експертного комітету або думок і / або клінічного досвіду авторитетних фахівців.

Градація рекомендацій

1. (рівні доказів Ia, Ib)

Вимагає наявності принаймні одного рандомізованого контрольованого дослідження як частина літературних джерел хорошої якості та узгодженості з урахуванням конкретних рекомендацій.

• (рівні доказів IIa, IIb, III)

Вимагає наявності добре проведених клінічних досліджень, але без будь-яких рандомізованих клінічних досліджень по темі рекомендації. C (Докази IV)

Вимагає доказів з доповідей комітету експертів або думок і / клінічного досвіду авторитетних фахівців. Вказує на відсутність безпосередньо застосовних досліджень хорошої якості.

         Перелік скорочень

ПЕРЕДМОВА МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОЇ РОБОЧОЇ ГРУПИ З АДАПТАЦІЇ КЛІНІЧНОЇ НАСТАНОВИ

Клінічна настанова  – документ, що містить систематизовані положення стосовно медичної допомоги при певній нозології чи при певному клінічному питанні. Клінічна настанова розробляється з дотриманням певної методології і має на меті максимально допомогти лікарю та пацієнту в прийнятті рішення в певних клінічних ситуаціях. В основу створення настанови покладено інформацію, що відповідає критеріям доказової медицини.

Дана клінічна настанова є адаптованою для системи охорони здоров’я України, за основу якої взято Guideline on the Management of Mycoplasma genitalium Infections.  European Dermatology Forum (2015).

Адаптована клінічна настанова «Урогенітальний мікоплазмоз», відповідно до свого визначення, має метою надання допомоги практикуючому лікарю в прийнятті раціонального рішення пацієнтам з мікоплазмозом, слугує інформаційною підтримкою щодо найкращої клінічної практики на основі доказів ефективності застосування певних медичних технологій, лікарських засобів та організаційних засад медичної допомоги.

Запропонована адаптована клінічна настанова не повинна розцінюватись як стандарт медичного лікування. Дотримання положень клінічної настанови не гарантує успішного лікування в кожному конкретному випадку, її неможна розглядати як посібник, що включає всі необхідні методи лікування або, навпаки, виключає інші. Остаточне рішення стосовно вибору конкретно клінічної процедури або плану лікування повинен приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та можливостей для проведення заходів діагностики і лікування у медичному закладі.

          ВСТУП

         Визначення

Mycoplasma genitalium – патогенний мікроорганізм, здатний викликати уретрит у осіб обох статей, цервіцит і запальні захворювання органів малого таза (ЗОМТ) у жінок.

          Етіологія і епідеміологія

Мікоплазми належать до сімейства Mycoplasmataceae. Це сімейство включає рід Mycoplasma (М. genitalium, M. hominis) і рід Ureaplasma (U. urealyticum, U. parvum), який гідролізує сечовину.⁶³ М. hominis і уреаплазми не будуть розглядаються в цієї настанові.

Mycoplasma genitalium була вперше виділена в 1980 році в двох з 13 чоловіків з негонококовим уретритом (НГУ).⁶⁷ Це надзвичайно повільно зростаючі і вибагливі бактерії, і їх роль в якості збудника хвороби людини  була встановлена тільки з розробкою  ПЛР на початку 1990-х років.^35,51

М. genitalium у чоловіків з НГУ коливається від 10% до 35%.⁶⁴ У порівнянні, М. genitalium виявлена тільки у 1% до 3,3% чоловіків і жінок в загальній популяції населення.^3,45,49  У жінок деякі дослідження продемонстрували зв’язок між М. genitalium і уретритом, цервіцитом, ендометритом і запальними захворюваннями тазових органів.^{1,11,12,18,43} У недавньому мета-аналізі,⁴⁰ були виявлені значні асоціації між М. genitalium і цервіцитом (сумарне відношення шансів (OR) 1.66),  і запальними захворюваннями тазових органів  (OR 2.14).

Присутність М. genitalium в урогенітальному тракті жінок  була  пов’язана з передчасними пологами (загальне OR 1,89) і спонтанним  абортом (загальне OR 1,82), але поширеність M. genitalium у вагітних жінок в цілому була низькою у багатьох європейських дослідженнях.^50,53  Коментар робочої групи: 

 В Україні має місце високий рівень захворюваності на урогенітальний мікоплазмоз (24,3 % у загальній структурі ІПСШ за даними 2015 року). При цьому офіційно реєструються сукупні випадки інфікування М. genitalium, M. hominis і U. urealyticum. За даними українських авторів M. genitalium є етіологічним фактором ІПСШ у 14,9 % хворих, при цьому у вигляді моноінфекції визначається в 7,7 %, в поєднанні з іншими ІПСШ – в 7,2 %.⁷⁵  Епідеміологічні дослідження показують, що поширеність урогенітального мікоплазмозу серед населення України є нерівномірною. Чітко виділяються так звані уразливі групи, що відіграють ведучу роль у динаміці епідемічного процесу (робітники комерційного сексу (РКС), чоловіки, що мають статеві відносини з чоловіками (ЧСЧ), споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН). Приналежність до даних груп визначається на підставі збору анамнезу та даних об’єктивного дослідження (сліди від ін’єкцій, тощо.) лікарем, та/або на підставі даних про суб’єкта, надані неурядовими організаціями (НУО). При наданні дерматовенерологічної допомоги представникам уразливих щодо зараження ВІЛ групам населення рекомендується:

• проведення діагностики за допомогою швидких тестів (сito test);
• призначення превентивного лікування на підставі даних конфронтації (наявність урогенітального мікоплазмозу у статевого партнера);
• призначення одноразових та скорочених схем лікування з метою покращення.

 У зв’язку зі зростанням статевої передачі ВІЛ, взаємозалежності епідемії ВІЛ і ІПСШ та концентрації ІПСШ, зокрема хламідіозу серед певних маргінальних, груп, особливо уразливих до інфікування ВІЛ (робітники комерційного сексу, чоловіки, що мають секс з чоловіками, споживачі психоактивних речовин, та інші) надані нижче послідовність, та пріоритет в використанні діагностичних та лікувальних методів МОЖЕ БУТИ ЗМІНЕНО

НА    КОРИСТЬ    ШВИДКИХ,    ПРОСТИХ    ЛАБОРАТОРНИХ    ТЕСТІВ    ТА

ОДНОРАЗОВИХ СХЕМ ЛІКУВАННЯ при наданні лікувально-діагностичної допомоги представникам уразливих груп населення.

          Класифікація

         Коментар робочої групи: 

 На сьогодні відсутня уніфікована міжнародна класифікація урогенітального мікоплазмозу. Враховуючи цей факт, та розуміючи суто статистичну спрямованість Міжнародної Класифікації Хвороб десятого перегляду (МКХ-10), члени робочої групи вирішили взяти цю класифікацію за основу при викладенні урогенітального мікоплазмозу, оскільки вона термінологічно визначає перелік клінічних форм та варіантів перебігу захворювання. Поділ на зазначені форми та варіанти перебігу захворювання наразі широко       використовуються       українськими       спеціалістами,     і         є загальнозрозумілим.

          Шляхи інфікування

Інфікування можливо в першу чергу шляхом прямого генітальногенітального контакту слизової оболонки з інокуляцією інфікованимивиділеннями, як показано на високому рівні ідентичних типів ДНК в статевих партнерів.²⁴  Генітально-аноректальне інфікування буле доказане,¹⁵ тому що   M. genitalium часто зустрічається в анальній слизовійоболонки.^39,61Орально-генітальні контакти менш ймовірні. Передача інфекції від матері до дитини при народженні систематично не вивчена, але М.genitalium була виявлена в дихальних шляхах новонароджених.⁴¹ Ризик зараження М. genitalium при статевому акті не був визначений, але тому, що М.genitalium присутня в більш низькій концентрації в зразках статевих шляхів, ніж C.trachomatis,⁷⁰ то можна було б вважати мікоплазми менше заразним, ніж хламідії.

 У пацієнтів з ІПСШ, поширеність, як правило, від 60 до 85% від кількості хламідійної інфекції, але при оцінці поширеності серед населення в цілому, як правило, рівень значно нижче.^3,45

         КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

          УРОГЕНІТАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ         Симптоми і ознаки у жінок:

• Серед пацієнтів з ІПСШ, в 40 – 75% відзначається суб’єктивно

безсимптомний перебіг захворювання.^1,18

• Симптоми пов’язані з цервікальною та уретральною інфекцією включають в себе збільшені або змінені виділення з піхви (<50%), дизурія (30%) і, рідше,  передменструальна або посткоїтальна кровотеча або менорагії.1,5,18
• Цервіцит
• Ректальні і глоткові інфекції, як правило, протікають безсимптомно         Ускладнення у жінок⁴⁰: 
• запальні захворювання органів таза (ендометрит, сальпінгіт)
• Трубний фактор безпліддя (ймовірно)
• реактивний артрит, пов’язаний з інфекціями, що передаються статевим  шляхом⁶²

          Симптоми і ознаки у чоловіків⁶⁴

• в 70% є суб’єктивні і об’єктивнісимптоми¹⁷
• уретрит (гострий, персистуючий і рецидивний)
• Дизурія
• Виділення з сечовипускального каналу
• Баланопостит був пов’язаний з інфекцією М. genitalium в одному дослідженні²⁸

          Ускладнення у чоловіків:

• реактивний артрит, пов’язаний з інфекціями, що передаються статевим  шляхом⁶²
• Епідидиміт

         ОЧНІ ІНФЕКЦІЇ

Очні інфекції можуть привести до кон’юнктивіту у дорослих⁷, але немає систематичних досліджень. Неонатальний кон’юнктивіт систематично не вивчений.

          ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ТЕСТУВАННЯ [IV; C]

• Симптоми або ознаки уретриту у чоловіків
• Слизисто-гнійний цервіцит
• Цервікальні або вагінальні виділення, пов’язані з ризиком зараження ІПСШ
• Межменструальна або посткоитальна кровотеча
• Гострий біль в області таза і / або запальні захворювання органів таза 
• Гострий орхоепідидиміт у чоловіків у віці <50 років
• Скринінг осіб з високим ризиком сексуальної поведінки (вік <40 років, > 3 нових сексуальних контактів в минулому році, більше 5 партнерів за життєвий час при відсутності тестування на ІПСШ за життєвий час)
• Статевий контакт з особою з ІПСШ або запальними захворюваннями органів таза
• ЧСЧ повинні регулярно проходити обстеження
• Перед тим як переривати вагітність або перед іншими процедурами, які зламають цервікальний бар’єр.

          ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА [III; B] 

          Рекомендовані діагностичні тести:

Тести ампліфікації нуклеїнових кислот (метод ампліфікації нуклеїнових кислот – МАНК), що ідентифікують специфічні нуклеїнові кислоти (ДНК або РНК) М. genitalium в клінічних зразках, є єдиними корисними методи діагностики, в зв’язку з труднощами в ізоляції M. genitalium на культурі клітин^22,33 і під час відсутності специфічних і чутливих діагностичних серологічних досліджень⁶⁴ [III; B].  

          Клінічним матеріалом для лабораторних досліджень є^10,23,30,74 [III; B]:

• у жінок: виділення (зішкріб) з уретри, цервікального каналу, перша порція вільно випущеної сечі;
• у чоловіків: виділення (зішкріб) з уретри, перша порція вільно випущеної сечі;
• у дітей і у жінок, які не мали в анамнезі статевих контактів з пенетрацією – виділення з уретри, задньої ямки передодня піхви, при огляді з використанням дитячих гінекологічних дзеркал – виділення цервікального каналу.

 Для отримання достовірних результатів лабораторних досліджень необхідно дотримання ряду вимог, до яких відносяться¹⁶ [IV, C]:

1. Термін отримання клінічного матеріалу з урахуванням застосування антибактеріальних лікарських препаратів: для ідентифікації M. genitalium методом ампліфікації РНК (NASBA) – не раніше, ніж через 14 днів після закінчення прийому препаратів, а на підставі методів ампліфікації ДНК (ПЛР, ПЛР в режимі реального часу) – не раніше, ніж через місяць після закінчення прийому препаратів.
2. Отримання клінічного матеріалу з уретри не раніше, ніж через 3 години після останнього сечовипускання, при наявності рясних уретральних виділень – через 15-20 хвилин після сечовипускання.
3. Отримання клінічного матеріалу з цервікального каналу та піхви поза менструації.
4. Дотримання умов доставки зразків до лабораторії.

З позицій доказової медицини застосування біологічних, хімічних та аліментарних провокацій з метою підвищення ефективності діагностики недоцільно.

 Верифікація діагнозу захворювань, викликаних M. genitalium, здійснюється за допомогою:

• молекулярно-біологічних методів, спрямованих на виявлення специфічних фрагментів ДНК і / або РНК M. genitalium, з використанням тестсистем, дозволених до медичного застосування в Україні.

З метою оцінки ступеня лейкоцитарної реакції і стану мікробіоценозу уретри, піхви, цервікального каналу проводиться мікроскопічне дослідження клінічного матеріалу.

 Діагностичними критеріями, які підтверджують наявність уретриту у чоловіків, є виявлення:

• у виділеннях уретри 5 і більше поліморфноядерних лейкоцитів в полі зору при перегляді більше 5 полів зору при збільшенні світлового мікроскопа х1000;
• в осаді першої порції сечі 10 і більше лейкоцитів при збільшенні світлового мікроскопа х400.

Діагностичним критерієм, що підтверджує наявність уретриту у жінок, є виявлення 10 і більше поліморфноядерних лейкоцитів в полі зору у виділеннях уретри при перегляді більше 5 полів зору при збільшенні світлового мікроскопа х1000.

Діагностичним критерієм, що підтверджує наявність вагініту, є виявлення 15-20 і більше поліморфноядерних лейкоцитів в полі зору у виділеннях піхви при перегляді більше 5 полів зору при збільшенні світлового мікроскопа х1000, а також ставлення поліморфноядерних лейкоцитів до клітин плоского епітелію більш, ніж 1: 1.

Діагностичним критерієм, що підтверджує наявність цервіциту, є виявлення 10 і більше поліморфноядерних лейкоцитів в полі зору у виділеннях цервікального каналу при перегляді більше 5 полів зору при збільшенні світлового мікроскопа х1000 і наявність слизисто-гнійних виділень з цервікального каналу.

Інші методи лабораторних досліджень, в тому числі метод прямої імунофлюоресценції (ПІФ), імуноферментний аналіз (ІФА) для виявлення антитіл до M. genitalium неприпустимо використовувати для діагностики захворювань, викликаних M. genitalium.

 Консультації інших фахівців рекомендовані за показаннями в наступних випадках:

• акушера-гінеколога – при залученні в запальний процес органів малого тазу, при веденні вагітних з захворюваннями, викликаними M. genitalium;
• уролога – з метою діагностики можливих ускладнень з боку репродуктивної системи.

         ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ

          Інформація та поради для пацієнтів

• Пацієнтам з інфекцією М. genitalium слід рекомендувати утриматися від незахищених статевих контактів, поки вони і їх партнери не завершили лікування, симптоми захворювання присутні, і тестування на М. genitalium  після лікування не показало негативний результат [IV; C].
• Пацієнтам з інфекцією М. genitalium (і їх сексуальним контактам) слід дати інформацію про зараження, в тому числі відомості про шляхи передачі, профілактику та ускладнення цієї інфекції [IV; C]. 
• Пацієнти з анальною інфекцією, включаючи ЧСЧ повинні бути поінформовані про ризик передачі при анальних контактах. 
• Пацієнти з інфекцією М. genitalium повинні бути обстежені на інші

ІПСШ, в тому числі C. trachomatis, N. gonorrhoeae, syphilis, HIV, andT. vaginalis [IV; C].

         ВАГІТНІСТЬ

Інфекція M. genitalium під час вагітності може бути пов’язана з невеликим збільшенням ризику довільного аборту і передчасних пологів.⁴⁰ В випадку макролід-чутливої інфекції, п’ятиденний курс азитроміцину в цілому є достатнім. Вибір препаратів для лікування в випадках макролід-стійких інфекцій є важливим і часто утруднено через їх можливі несприятливі наслідки для розвитку плода і результат вагітності. У багатьох випадках, ризик, пов’язаний з лікуванням з наявними антибіотиками, переважують ризик несприятливого результату вагітності і лікування, тому лікування M. genitalium  можуть бути відкладеноі проведено після пологів. На теперішній час мало відомо про передачу M. genitalium під час пологів, але новонароджених слід перевіряти на наявність ознак інфекції, в першу чергу кон’юнктивіту і інфекції дихальних шляхів [IV; C].

         ЛІКУВАННЯ

          ПОКАЗАННЯ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛІКУВАННЯ [IV; C] 

• Показами до проведення лікування є ідентифікація M.genitalium за допомогою молекулярно-біологічних методів у пацієнта або у його статевого партнера.
• Одночасне лікування статевих партнерів є обов’язковим.
• Лікування пацієнтів з урогенітальною інфекцією M. genitalium запобігає передачі інфекції статевим шляхом і ймовірно, ускладнення, включаючи запальні захворювання органів таза⁴⁹ і трубний фактор безпліддя⁴⁰.  

         ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ

Як показано в ряді досліджень, М. genitalium продемонструвала можливість розвитку резистентності до всіх протимікробних препаратів, що використовуються до сьогоднішнього дня. Протимікробну  активність протимікоплазм  мають  антибіотики з груп тетрациклінів, макролідів та фторхінолонів.

Як було показано в ряді контрольованих досліджень, доксициклін має слабку  ефективність у єрадікації M.genitalium^6,44,47,58з мікробіологічним рівнем одужання від 30 до 40%, в той час як азитроміцин, в однократній дозі в 1 г виявилося більш ефективним^6,47 з мікробіологічним рівнем одужання приблизно 85%, але при зниженні ефективності до 40% останнім часом⁴⁴. Зниження ефективності викликано швидким збільшенням поширеності стійкості до макролідів.

У скандинавскіх країнах була рекомендована в якості основного вибору лікування M. genitaliumсхема  лікування азитроміцином  у розширеному режимі:  500 мг в перший  день з подальшим 250 мг на добу 2-5 днів (загальна доза 1,5 г). У недавньому мета-аналізі, що порівнює дослідженняз розширеною і 1 г одноразової дози азитроміцину, було показане, що мікробіологічні показники ефективності лікування приблизно рівні (88 і 81% відповідно (р =

0,026)).³¹

Рівень резистентності до макролідів значно варіюється географічно, але в країнах, де азитроміцин в якості однократної  дози в 1 г використовується для лікування НГУ, вона зазвичай зустрічається в 30-45% проб.^{19,38,48,54,56}

Інший макролід, джозаміцин, широко використовується в Росії для лікування М.genitalium в якості першої лінії терапії. У нещодавно опублікованому дослідженні, джозамицин в дозі 500 мг три рази на день протягом 10 днів показав рівень ерадикації 93,5% у чоловіків з уретритом, викликанимМ. genitalium.²¹Але, про резистентність до цього 16-членного макроліду,повідомлялося приблизно з тією ж швидкістю, що і для азитроміцину.⁵²

Моксифлоксацин найбільш часто використовується як друга лінія протимікробних препаратів для лікування М.genitalium. Моксифлоксацин має бактерицидну дію і, як правило, добре переноситься, і в ранніх дослідженнях, виявилося, що рівень ерадикації інфекції з його використанням наближається до100%.^2,8,9,36 Проте, зниження рівнів ерадикаціїдля моксифлоксацину спостерігається, в першу чергу у пацієнтів зАзіатсько-Тихоокеанського регіону (до 30%). 

Прістінаміцін є єдиним препаратом  з документованою антимікробной активністю у пацієнтів з М.genitaliumпід час резистентності доазитроміцину, моксифлоксацину і доксицикліну.⁴ У Європі він зареєстрований тільки у Франції, але може бути придбаний після спеціального дозволу в більшості європейських країн. Його слід використовувати тільки в максимальної рекомендованої дозі 1 г чотири рази на день протягом 10 днів.  

         СХЕМИ ЛІКУВАННЯ

Лікування неускладненій інфекції M.genitalium за відсутності резистентності до макролідів [IIb; B]

• Азитроміцин 500 мг в перший день, далі по 250 мг 2-5 днів (перорально)
• Джозамицин 500 мг 3 рази на день протягом 10 днів [IV; C]

Лікування неускладненій інфекції M.genitalium за наявністю резистентності до макролідів [IIb; B]

• Моксифлоксацин 400 мг 1 раз на добу протягом 7 – 10 днів (пероральне). 

Друга лінія лікування неускладненій персистуючої інфекції M.genitalium

[IIb; B]

• Моксифлоксацин 400 мг 1 раз на добу протягом 7 – 10 днів (пероральне).

Третя лінія лікування неускладненій персистуючої інфекції M.genitalium після використання азитроміцину та моксифлоксацину [III, B]

• Доксициклін 100 мг два рази на добу протягом 14 днів.
• Прістінаміцін 1 г чотири рази на день протягом 10 днів (пероральне). 

Лікування ускладненої інфекції M.genitalium  (запальні захворювання органів тазу, епідидиміт) [IV; C]

• Моксифлоксацин 400 мг на добу протягом 14 днів (пероральне)³⁷

         НАУКОВА ДОКАЗОВА БАЗА

         Стратегія пошуку

 Пошук Medline був проведений в травні 2015 року зі використанням PubMed. Пошук за заголовками проводився широко (Mycoplasma genitalium), щоб включити епідеміологію, діагностику, стійкість до протимікробних препаратів,  терапію, клінічні випробування, профілактику та контроль. Були розглянуті тільки публікації та тези на англійській мові.  Був проведений пошук всіх записів, пов’язаних з мікоплазми, використовуючи бібліотеку Cochrane. Клінічні рекомендації щодо інфекцій, що передаються статевим шляхом, 

Центрів США з контролю і профілактиці захворювань ((www.cdc.gov/std/) і Британської асоціації сексуального здоров’я та ВІЛ (www.bashh.org) також були розглянуті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ANAGRIUS C., LORÉ B. & JENSEN J.S. (2005) Mycoplasma genitalium: prevalence, clinical significance, and transmission.  Sex.Transm.Infect. 81, 458462.
2. ANAGRIUS C., LORE B. & JENSEN J.S. (2013) Treatment of Mycoplasma genitalium. Observations from a Swedish STD Clinic.  PLoS.ONE. 8, e61481
3. ANDERSEN B., SOKOLOWSKI I., ØSTERGAARD L., MOLLER J.K., OLESEN F. & JENSEN J.S. (2007) Mycoplasma genitalium: prevalence and behavioural risk factors in the general population.  Sex.Transm.Infect. 83, 237241.
4. BISSESSOR M., TABRIZI S.N., TWIN J., ABDO H., FAIRLEY C.K., CHEN M.Y., VODSTRCIL L.A., JENSEN J.S., HOCKING J.S., GARLAND S.M. & BRADSHAW C.S. (2015) Macrolide resistance and azithromycin failure in a Mycoplasma genitalium-infected cohort and response of azithromycin failures to alternative antibiotic regimens.  Clin.Infect.Dis. 60, 1228-1236.
5. BJARTLING C., OSSER S. & PERSSON K. (2012) Mycoplasma genitalium in cervicitis and pelvic inflammatory disease among women at a gynecologic outpatient service.  Am.J.Obstet.Gynecol. 206, 476-478.
6. BJÖRNELIUS E., ANAGRIUS C., BOJS G., CARLBERG H., JOHANNISSON G., JOHANSSON E., MOI H., JENSEN J.S. & LIDBRINK P. (2008) Antibiotic treatment of symptomatic Mycoplasma genitalium infection in Scandinavia: a controlled clinical trial.  Sex.Transm.Infect. 84, 72-76.
7. BJÖRNELIUS E., JENSEN J.S. & LIDBRINK P. (2004) Conjunctivitis

Associated with Mycoplasma genitalium Infection.  Clin.Infect.Dis. 39, e67-e69

• BRADSHAW C.S., CHEN M.Y. & FAIRLEY C.K. (2008) Persistence of Mycoplasma genitalium following azithromycin therapy.  PLoS.ONE. 3, e3618
• BRADSHAW C.S., JENSEN J.S., TABRIZI S.N., READ T.R., GARLAND S.M., HOPKINS C.A., MOSS L.M. & FAIRLEY C.K. (2006) Azithromycin failure in Mycoplasma genitalium urethritis.  Emerg.Infect Dis 12, 1149-1152.
• CARLSEN K.H. & JENSEN J.S. (2010) Mycoplasma genitalium PCR: does freezing of specimens affect sensitivity?  J ClinMicrobiol 48, 3624-3627.
• COHEN C.R., MANHART L.E., BUKUSI E.A., ASTETE S., BRUNHAM R.C., HOLMES K.K., SINEI S.K., BWAYO J.J. & TOTTEN P.A. (2002) Association between Mycoplasma genitalium and acute endometritis.  Lancet 359, 765-766.
• COHEN C.R., MUGO N.R., ASTETE S.G., ODONDO R., MANHART L.E.,

KIEHLBAUCH J.A., STAMM W.E., WAIYAKI P.G. & TOTTEN P.A. (2005) Detection of Mycoplasma genitalium in women with laparoscopically diagnosed acute salpingitis.  Sex.Transm.Infect. 81, 463-466.

13.COULDWELL D.L., TAGG K.A., JEOFFREYS N.J. & GILBERT G.L. (2013) Failure of moxifloxacin treatment in Mycoplasma genitalium infections due to macrolide and fluoroquinolone resistance.  Int.J.STD AIDS 24, 822-828.

1. DEGUCHI T., MAEDA S., TAMAKI M., YOSHIDA T., ISHIKO H., ITO M., YOKOI S., TAKAHASHI Y. & ISHIHARA S. (2001) Analysis of the gyrA and parC genes of Mycoplasma genitalium detected in first-pass urine of men with non-gonococcal urethritis before and after fluoroquinolone treatment.  J Antimicrob.Chemother. 48, 742-744.
2. EDLUND M., BLAXHULT A. & BRATT G. (2012) The spread of Mycoplasma genitalium among men who have sex with men.  Int.J.STD AIDS 23, 455-456.
3. FALK L., ENGER M. & JENSEN J.S. (2015) Time to eradication of Mycoplasma genitalium after antibiotic treatment in men and women.  J.Antimicrob.Chemother. 
4. FALK L., FREDLUND H. & JENSEN J.S. (2004) Symptomatic urethritis is more prevalent in men infected with Mycoplasma genitalium than with Chlamydia trachomatis.  Sex.Transm.Infect. 80, 289-293.
5. FALK L., FREDLUND H. & JENSEN J.S. (2005) Signs and symptoms of urethritis and cervicitis among women with or without Mycoplasma genitalium or Chlamydia trachomatis infection.  Sex.Transm.Infect. 81, 73-78.
6. GESINK D.C., MULVAD G., MONTGOMERY-ANDERSEN R., POPPEL U., MONTGOMERY-ANDERSEN S., BINZER A., VERNICH L., FROSST G., STENZ F., RINK E., OLSEN O.R., KOCH A. & JENSEN J.S. (2012) Mycoplasma genitalium presence, resistance and epidemiology in Greenland.  Int.J.Circumpolar.Health 71, 1-8.
7. GUNDEVIA Z., FOSTER R., JAMIL M.S. & MCNULTY A. (2015) Positivity at test of cure following first-line treatment for genital Mycoplasma genitalium: follow-up of a clinical cohort.  Sex Transm.Infect. 91, 11-13.
8. GUSCHIN A., RYZHIKH P., RUMYANTSEVA T., GOMBERG M. & UNEMO

M. (2015) Treatment efficacy, treatment failures and selection of macrolide resistance in patients with high load of Mycoplasma genitalium during treatment of male urethritis with josamycin.  BMC.Infect.Dis. 15, 40

• HAMASUNA R., OSADA Y. & JENSEN J.S. (2007) Isolation of Mycoplasma genitalium from first-void urine specimens by coculture with Vero cells.  J ClinMicrobiol 45, 847-850.
• HARDICK J., GILES J., HARDICK A., HSIEH Y.H., QUINN T. & GAYDOS C. (2006) Performance of the Gen-Probe transcription-mediated amplification research assay compared to that of a multitarget real-time PCR for Mycoplasma genitalium detection.  J.Clin.Microbiol. 44, 1236-1240.

24.HJORTH S.V., BJÖRNELIUS E., LIDBRINK P., FALK L., DOHN B., BERTHELSEN L., MA L., MARTIN D.H. & JENSEN J.S. (2006) Sequencebased typing of Mycoplasma genitalium reveals sexual transmission.  J ClinMicrobiol 44, 2078-2083.

• HORNER P., BLEE K. & ADAMS E. (2014) Time to manage Mycoplasma genitaliumas an STI: but not with azithromycin 1 g!  Curr.Opin.Infect.Dis. 27, 68-74.
• HORNER P., BLEE K., O’MAHONY C., MUIR P., EVANS C. & RADCLIFFE K. (2015) 2015 UK National Guideline on the management of non-gonococcal urethritis.  Int.J.STD AIDS 
• HORNER P.J., GILROY C.B., THOMAS B.J., NAIDOO R.O. & TAYLORROBINSON D. (1993) Association of Mycoplasma genitalium with acute nongonococcal urethritis.  Lancet 342, 582-585.
• HORNER P.J. & TAYLOR-ROBINSON D. (2010) Association of Mycoplasma genitalium with balanoposthitis in men with non-gonococcal urethritis.  Sex.Transm.Infect. 
• JENSEN J.S. (2012) Protocol for the detection of Mycoplasma genitalium by PCR from clinical specimens and subsequent detection of macrolide resistancemediating mutations in region V of the 23S rRNA gene. In Diagnosis of Sexually

          Transmitted       Diseases;       Methods       and       Protocols.              903      Ed.

EdsC.R.MacKenzie&B.Henrich. New York: Humana Press, Springer. pp. 129139.

• JENSEN J.S., BJÖRNELIUS E., DOHN B. & LIDBRINK P. (2004) Comparison of first void urine and urogenital swab specimens for detection of Mycoplasma genitalium and Chlamydia trachomatis by polymerase chain reaction in patients attending a sexually transmitted disease clinic.  Sex.Transm.Dis. 31, 499-507.
• JENSEN J.S. & BRADSHAW C. (2015) Management of Mycoplasma genitalium infections – can we hit a moving target?  BMC.Infect.Dis. 15, 343
• JENSEN J.S., BRADSHAW C.S., TABRIZI S.N., FAIRLEY C.K. & HAMASUNA R. (2008) Azithromycin treatment failure in Mycoplasma genitalium-positive patients with nongonococcal urethritis is associated with induced macrolide resistance.  Clin.Infect.Dis. 47, 1546-1553.
• JENSEN J.S., HANSEN H.T. & LIND K. (1996) Isolation of Mycoplasma genitalium strains from the male urethra.  J.Clin.Microbiol. 34, 286-291.
• JENSEN J.S., ØRSUM R., DOHN B., ULDUM S., WORM A.M. & LIND K. (1993) Mycoplasma genitalium: A cause of male urethritis?  Genitourin.Med. 69, 265-269.

35.JENSEN J.S., ULDUM S.A., SØNDERGÅRD-ANDERSEN J., VUUST J. & LIND K. (1991) Polymerase chain reaction for detection of Mycoplasma genitalium in clinical samples.  J.Clin.Microbiol. 29, 46-50.

• JERNBERG E., MOGHADDAM A. & MOI H. (2008) Azithromycin and moxifloxacin for microbiological cure of Mycoplasma genitalium infection: an open study.  Int.J.STD AIDS 19, 676-679.
• JUDLIN P., LIAO Q., LIU Z., REIMNITZ P., HAMPEL B. & ARVIS P. (2010) Efficacy and safety of moxifloxacin in uncomplicated pelvic inflammatory disease: the MONALISA study.  BJOG. 117, 1475-1484.
• KIKUCHI M., ITO S., YASUDA M., TSUCHIYA T., HATAZAKI K., TAKANASHI M., EZAKI T. & DEGUCHI T. (2014) Remarkable increase in fluoroquinolone-resistant Mycoplasma genitalium in Japan. 

J.Antimicrob.Chemother. 

• LILLIS R.A., NSUAMI M.J., MYERS L. & MARTIN D.H. (2011) Utility of urine, vaginal, cervical, and rectal specimens for detection of Mycoplasma genitalium in women.  J.Clin.Microbiol. 49, 1990-1992.
• LIS R., ROWHANI-RAHBAR A. & MANHART L.E. (2015) Mycoplasma

genitalium infection and female reproductive tract disease: A meta-analysis.  Clin.Infect.Dis. 

• LUKI N., LEBEL P., BOUCHER M., DORAY B., TURGEON J. & BROUSSEAU R. (1998) Comparison of polymerase chain reaction assay with culture for detection of genital mycoplasmas in perinatal infections.  Eur.J.Clin.Microbiol.Infect.Dis. 17, 255-263.
• MANHART L.E. (2012) Another STI associated with HIV-1 acquisition: now what?  AIDS 26, 635-637.
• MANHART L.E., CRITCHLOW C.W., HOLMES K.K., DUTRO S.M., ESCHENBACH D.A., STEVENS C.E. & TOTTEN P.A. (2003) Mucopurulent cervicitis and Mycoplasma genitalium.  J.Infect.Dis. 187, 650-657.
• MANHART L.E., GILLESPIE C.W., LOWENS M.S., KHOSROPOUR C.M., COLOMBARA D.V., GOLDEN M.R., HAKHU N.R., THOMAS K.K., HUGHES J.P., JENSEN N.L. & TOTTEN P.A. (2013) Standard treatment regimens for nongonococcal urethritis have similar but declining cure rates: a randomized controlled trial.  Clin.Infect.Dis. 56, 934-942.
• MANHART L.E., HOLMES K.K., HUGHES J.P., HOUSTON L.S. & TOTTEN P.A. (2007) Mycoplasma genitalium among young adults in the United States: an emerging sexually transmitted infection.  Am J Public Health 97, 1118-1125.
• MAVEDZENGE S.N., VAN DER POL B., WEISS H.A., KWOK C., MAMBO

F., CHIPATO T., VAN DER STRATEN A., SALATA R. & MORRISON C. (2012) The association between Mycoplasma genitalium and HIV-1 acquisition among women in Zimbabwe and Uganda.  AIDS 

• MENA L.A., MROCZKOWSKI T.F., NSUAMI M. & MARTIN D.H. (2009) A randomized comparison of azithromycin and doxycycline for the treatment of Mycoplasma genitalium-positive urethritis in men.  Clin.Infect.Dis. 48, 16491654.
• NIJHUIS R.H., SEVERS T.T., VAN DER VEGT D.S., VAN ZWET A.A. & KUSTERS J.G. (2015) High levels of macrolide resistance-associated mutations in Mycoplasma genitalium warrant antibiotic susceptibility-guided treatment.  J.Antimicrob.Chemother. 
• OAKESHOTT P., AGHAIZU A., HAY P., REID F., KERRY S., ATHERTON H., SIMMS I., TAYLOR-ROBINSON D., DOHN B. & JENSEN J.S. (2010) Is Mycoplasma genitalium in women the “New Chlamydia?” A community-based prospective cohort study.  Clin.Infect.Dis. 51, 1160-1166.
• OAKESHOTT P., HAY P., TAYLOR-ROBINSON D., HAY S., DOHN B., KERRY S. & JENSEN J.S. (2004) Prevalence of Mycoplasma genitalium in early pregnancy and relationship between its presence and pregnancy outcome.  BJOG. 111, 1464-1467.
• PALMER H.M., GILROY C.B., FURR P.M. & TAYLOR-ROBINSON D. (1991) Development and evaluation of the polymerase chain reaction to detect Mycoplasma genitalium.  FEMS Microbiol.Lett. 61, 199-203.
• PEREYRE S., GUYOT C., RENAUDIN H., CHARRON A., BEBEAR C. & BEBEAR C.M. (2004) In vitro selection and characterization of resistance to macrolides and related antibiotics in Mycoplasma pneumoniae.  Antimicrob.AgentsChemother. 48, 460-465.
• PEUCHANT O., LE R.C., DESVEAUX C., PARIS A., ASSELINEAU J., MALDONADO C., CHENE G., HOROVITZ J., DALLAY D., DE B.B. & BEBEAR C. (2015) Screening for Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae, and Mycoplasma genitalium should it be integrated into routine pregnancy care in French young pregnant women?  Diagn.Microbiol.Infect.Dis. 82, 14-19.
• POND M.J., NORI A.V., WITNEY A.A., LOPEMAN R.C., BUTCHER P.D. & SADIQ S.T. (2014) High prevalence of antibiotic-resistant Mycoplasma genitalium in nongonococcal urethritis: the need for routine testing and the inadequacy of current treatment options.  Clin.Infect.Dis. 58, 631-637.
• REINTON N., MOI H., OLSEN A.O., ZARABYAN N., BJERNER J., TONSETH T.M. & MOGHADDAM A. (2013) Anatomic distribution of Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis and Mycoplasma genitalium infections in men who have sex with men.  Sex Health 10, 199-203.
• SALADO-RASMUSSEN K. & JENSEN J.S. (2014) Mycoplasma genitalium testing pattern and macrolide resistance: A Danish nationwide retrospective survey.  Clin.Infect.Dis. 59, 24-30.
• SCHÖNWALD S., GUNJACA M., KOLACNY BABIC L., CAR V. & GOSEV M. (1990) Comparison of azithromycin and erythromycin in the treatment of atypical pneumonias.  J.Antimicrob.Chemother. 25 Suppl A, 123-126.
• SCHWEBKE J.R., ROMPALO A., TAYLOR S., SENA A.C., MARTIN D.H., LOPEZ L.M., LENSING S. & LEE J.Y. (2011) Re-evaluating the treatment of nongonococcal urethritis: Emphasizing emerging pathogens – A Randomized Clinical Trial.  Clin.Infect.Dis. 52, 163-170.
• SHIMADA Y., DEGUCHI T., NAKANE K., MASUE T., YASUDA M., YOKOI S., ITO S., NAKANO M., ITO S. & ISHIKO H. (2010) Emergence of clinical strains of Mycoplasma genitaliumharbouring alterations in ParC associated with fluoroquinolone resistance.  Int.J.Antimicrob.Agents 36, 255-258.
• SHIPITSYNA E., ZOLOTOVERKHAYA E., DOHN B., BENKOVICH A.,

SAVICHEVA A., SOKOLOVSKY E., JENSEN J.S., DOMEIKA M. & UNEMO

M. (2009) First evaluation of polymerase chain reaction assays used for diagnosis of Mycoplasma genitalium in Russia.  J Eur.Acad.Dermatol.Venereol. 23, 11641172.

• SONI S., ALEXANDER S., VERLANDER N., SAUNDERS P., RICHARDSON D., FISHER M. & ISON C. (2010) The prevalence of urethral and rectal Mycoplasma genitalium and its associations in men who have sex with men attending a genitourinary medicine clinic.  Sex.Transm.Infect. 86, 21-24.
• TAYLOR-ROBINSON D., GILROY C.B., HOROWITZ S. & HOROWITZ J.

(1994) Mycoplasma genitalium in the joints of two patients with arthritis.  Eur.J.Clin.Microbiol.Infect.Dis. 13, 1066-1069.

• TAYLOR-ROBINSON D., GILROY C.B. & JENSEN J.S. (2000) The biology of Mycoplasma genitalium.  Venereology 13, 119-127.
• TAYLOR-ROBINSON D. & JENSEN J.S. (2011) Mycoplasma genitalium: from Chrysalis to Multicolored Butterfly.  Clin.Microbiol.Rev. 24, 498-514.
• TERADA M., IZUMI K., OHKI E., YAMAGISHI Y. & MIKAMO H. (2012) Antimicrobial efficacies of several antibiotics against uterine cervicitis caused by Mycoplasma genitalium.  J.Infect.Chemother. 18, 313-317.
• TOUATI A., PEUCHANT O., JENSEN J.S., BEBEAR C. & PEREYRE S. (2014) Direct detection of macrolide resistance in Mycoplasma genitalium isolates from clinical specimens from France by use of real-time PCR and melting curve analysis.  J.Clin.Microbiol. 52, 1549-1555.
• TULLY J.G., TAYLOR-ROBINSON D., COLE R.M. & ROSE D.L. (1981) A newly discovered mycoplasma in the human urogenital tract.  Lancet I, 12881291.
• TWIN J., JENSEN J.S., BRADSHAW C.S., GARLAND S.M., FAIRLEY C.K., MIN L.Y. & TABRIZI S.N. (2012) Transmission and selection of macrolide resistant Mycoplasma genitalium infections detected by rapid high resolution melt analysis.  PLoS.ONE. 7, e35593
• VANDEPITTE J., WEISS H.A., BUKENYA J., KYAKUWA N., MULLER E., BUVE A., VAN DER STUYFT P., HAYES R.J. & GROSSKURTH H. (2014) Association between Mycoplasma genitalium infection and HIV acquisition among female sex workers in Uganda: evidence from a nested case-control study.  Sex Transm.Infect. 
• WALKER J., FAIRLEY C.K., BRADSHAW C.S., TABRIZI S.N., CHEN M.Y., TWIN J., TAYLOR N., DONOVAN B., KALDOR J.K., MCNAMEE K., URBAN E., WALKER S., CURRIE M., BIRDEN H., BOWDEN F., GUNN J., PIROTTA M., GURRIN L., HARINDRA V., GARLAND S. & HOCKING J.S. (2011) The difference in determinants of Chlamydia trachomatis and Mycoplasma genitalium in a sample of young Australian women. 

BMC.Infect.Dis. 11, 35

• WIKSTRÖM A. & JENSEN J.S. (2006) Mycoplasma genitalium: a common cause of persistent urethritis among men treated with doxycycline.  Sex.Transm.Infect. 82, 276-279.
• WOLD C., SORTHE J., HARTGILL U., OLSEN A.O., MOGHADDAM A. & REINTON N. (2015) Identification of macrolide-resistant Mycoplasma genitalium using real-time PCR.  J.Eur.Acad.Dermatol.Venereol. 
• WORKOWSKI K.A. & BOLAN G.A. (2015) Sexually transmitted diseases treatment guidelines, 2015.  MMWR Recomm.Rep. 64, 1-137.
• WROBLEWSKI J.K., MANHART L.E., DICKEY K.A., HUDSPETH M.K. & TOTTEN P.A. (2006) Comparison of transcription-mediated amplification and PCR assay results for various genital specimen types for detection of Mycoplasma genitalium.  J.Clin.Microbiol. 44, 3306-3312.
• БондаренкоГ. М., Федорович Т. В. Урогенитальный микоплазмоз: особенности этиологии и эпидемиологии (обзор литературы) // Журнал дерматовенерології та косметологіїім. М. О. Торсуєва. – 2013. – №1-2 (30). – С. 121–126.